ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ 50!
ЗУСТРІЧ " 30 + 1"
«Неповторні миті зустрічей через роки»
Зустріч з однокласниками. Вона повертає нас у ті незабутні роки юності, спогади, які так бережемо у пам’яті. І скільки б років не пройшло, мить зустрічі завжди щемлива і хвилююча. Суботньої літньої днини з усіх усюд з’їжджалися до села Ганнопіль колишні учні , випускники 1990 року Ганнопільської середньої школи .
Посмішки, зойки, здивування, обійми, поцілунки – усе зливалося у єдиний гамір. Дорослі, у словах – виваженість і поміркованість, за плечима – життєвий досвід, виросли діти, підростають онуки, а у спогадах – дитинство, безтурботне шкільне життя!
Подумати тільки, 30 + 1 тому, ці учні закінчили одинадцятий клас Ганнопільської середньої школи і пішли у світ широкий, кожен своїм шляхом. Хтось досягнув у житті більших успіхів, хтось – менших, та це не затьмарило радості зустрічі. Позліталися до рідного класу, щобпоспілкуватися, згадати, порівняти, порадіти та посумувати. Зустрітись із незабутнім дитинством та юністю. Вдихнути та відчути запах рідного краю, запах своєї батьківщини.
Традиційно місце зустрічі – школа. Так, одна із випускниць Радзивілюк Зоя, за 30 + 1 років так і не розлучалася з нею, працюючи вчителькою, навчаючи інших. А зустрічала своїх однокласників Маліновська Олічка, така ж весела, радісна з прекрасними організаторськими здібностями! ЇЇ однокласниці Чапайло Зоя, Маліновська Свєта у всьому її підтримували! На зустріч прибули 18 випускників 1990!!! Братусь Саша, Петрук Андрій, Мархайчук Галина, Клімчук Аліна та Клімчук Сергій (з яким вона повязала свою долю!),Сищук Наташа, Денисов Льоня, другий Льоня, Конончук Зоя, Рибчинський Валентин.
Пройшовши коридорами рідної школи, такими новими і чужими і такими рідними водночас, колишні учні завітали до сучасно обладнаного кабінету географії. Їх зустріла директор НВК, а їх учитель географії Лариса Анатолівна Самчук, яка і провела урок-зустріч “ 30 +1.”Однокласники зайняли свої місця за партами і, як на уроці, уважно слухали вчительку, а вже через кілька хвилин поринули в дитинство і, ось – диво: уже дорослі, але ще зовсім молоді люди перетворилися на гамірливих дітей. Це диво, яке робить школа із кожним з нас, незважаючи скільки років минуло після розлуки з нею.
Літа летять, мов на крилах, і ми з сумом усвідомлюємо, що їм не буде вороття. Певна частина життя уже позаду і нажаль, багатьох уже немає в живих. Теплим словом, із сумом і сльозами на очах, традиційно хвилиною мовчання згадували випускники своїх однокласників Костюка Вітю, вічна їм пам’ять… А пам’ять дійсно жива, бо в спогадах однокласників вони живі і їм по 16-17 літ. З великою шаною і низьким укліном згадали випускники 90-го і своїх строгих, вимогливих, але справедливих вчителів Нікітчук Ніну Максимівну, Петерчука Олександра Васильовича, Самчук Ларису Анатоліївну, Каленюк Валентину Павлівну, Вірьовкіну Жанну Тихонівну! – Низький уклін вам, дорогі вчителі, за науку, яку й до цих пір пам’ятаємо і несемо в своїх серцях, – із вдячністю говорять випускники. А потім були спогади. Спогади про перше кохання, дружбу, симпатії, і взагалі про все незабутнє. Про ті моменти шкільного життя, які найбільше запамятадись випускникам 1990!
Випускники… Це у школі вони були галасливою зграйкою, а зараз у них за плечима великий досвід самостійного життя. Зустрічаючись, вдивляючись в обличчя однокласників, прагнуть побачити нові риси. Та ні, так, як було раніше: ті ж ямочки на щоках, та ж посмішка, та ж постава тільки трішки змужніла, яким вже класна кімната рідненької школи, здалась набагато меншою!
І хочеться сподіватися, що кожен випускник залишить надовго в своїй душі теплий спогад про таку чудову зустріч і, віримо, що наступна зустріч через 5 років подарує ще багато нових вражень. І на заваді не стануть ні далека відстань, ні примхи погоди. Головне – бажання зустрітись із незабутнім дитинством та юністю, бо по-справжньому це можна зробити тільки із своїми однокласниками.Зустріч в стінах школи закінчилась фотографуванням на згадку! Але спогади про шкільні роки продовжились і далі,за чашкою кави. В ході спілкування відвідали випускники могилу першої вчительки Радзивілюк-Петровскої Марії Антонівни та свого однокласниа Костюка Віті та Веремійчука Петра, поклавши на їх могили, Гвоздики Памяті! В телефонному режимі вітала своїх учнів їх класний керівник Жанна Тихонівна Вірьовкіна-Шевчук, дякуючи за подарунок, доставлений їй з любов’ю! Не забули випускники і про класного керівника Каленюк Валентину Павлівну, до якої завезли подарунок зустрічі!
Щасти вам, дорогі випускники 1990 року, і до нових незабутніх зустрічей!
=З повагою і любовю вчитель географії Лариса САМЧУК=
ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ 30 років відбулась!
І знову гамірно в стінах Ганнопільського НВК! 20 червня сюди завітали випускники 1991 року! Такі ж веселі, доброзичливі, радісні! Дружба не пройшла з роками, а лише зміцніла!Скільки емоцій при зустрічі кожного! Дружні вітання, обнімання, поцілунки! У школі їх зустріли ми, їх вчителі – Шелест Алла Михайлівна, перша вчителька учнів А класу та класний керівник, нині директор НВК Самчук Лариса Анатоліївна. Прибули на зустріч 2 випускник двох паралелей. Їх запросили до класу шкільним дзвінком! Клас, де навчались випускники 11-А класу розмістив всіх прибувших на зустріч! Клас їм видався замалим, хоча, навчаючись, цього не помічали! І почався урок на тему «30 років після школи!» Провела урок-спогад Л.А.Самчук. Випускники (як на сповіді!) розповідали про своє сокровенне, що відбувалось з ними протягом 30 років! Цікаві розповіді розчулили всіх присутніх! А як весело і радісно сприймались відповіді! Подекуди звучали коментарі до виступів однокласників! Лариса Анатоліївна ознайомила всіх із «Facebook» 30-літньої давності – Літописом проведеної роботи в «А» класі протягом 6-7 класу, який вели самі учні, тодішні піонери!
Різними барвами виграють дотепер заголовки заходів, які з любов’ю згадували випускники! Там же і Анкета «Моя омріяна професія», Лист «Мені в майбутнє», Почесні Грамоти, якими нагороджувався загін ім.Зіни Портнової! Слово взяла перша вчителька Алла Михайлівна. ЇЇ спогади були дуже цікавими! Випускники 1991 раділи їм, як 37 років тому, коли попрощались з початковою школою! В подарунок своїм найменшим випускникам класний керівник Лариса Самчук прочитала свою віршовану поему «Моїм випускникам присвячується!» Підсумок уроку, як слова вдячності від всіх присутніх висловила Зоя Шевчук, випускниця Ганнопільської школи 1991 року, нині директор Нетішинського НВК №4, та вручили на згадку своїм учителям гарні Орхідеї! Завершилась зустріч фотосесією в стінах школи та на її подвір’ї, де чаруюче квітнуть рози! Урок-зустріч закінчився, але сама зустріч продовжувалась за чашкою кави! Ще довго лунав сміх від тих щемливих дитячих спогадів, які і скликала у свої стіни, дорога серцю кожного випускника, Ганнопільська школа!
Назавжди запам’ятається танець з класним керівником! Щиро вдячна Вам за це, любі діти!
Ми пишаємося Вами, наші дорогі, випускники 1991!!!
Встреча школьных друзей через 40 лет.
ВЫПУСКНИКИ 2017! Мы гордимся ВАМИ !!!
МЕДАЛIСТИ1.pptx
Коментарi